18-річний В’ячеслав, який всиновив своїх чотирьох осиротілих братів та сестер, поділився планами на життя: “Я з дванадцяти років працюю. В мене є заощадження”

В’ячеслав – найстарший хлопець у родині. Його молодшим братам та сестричкам 16, 11, 10 та 8 років.

Родина родом з села Верхньоторецьке Донецької області. 15 березня родина намагалася виїхати у безпечне місце, але за декілька метрів від них зірвалися два снаряди. Мати померла у В’ячеслава на руках. Тоді хлопець дав собі обіцянку стати головою у родині та займатися опікунством над молодшими.

Зараз дітки перебувають у безпечному місті, їм вдалося виїхати до Дрогобича. Там волонтери поселили їх у спеціальний гуртожиток та навіть небайдужі містяни допомагають родині. 

Сам В’ячеслав влаштувався на роботу, а ще готується до вступу. Каже, що дуже хоче вивчати іноземні мови або ж стати у майбутньому хорошим лікарем. Поки хлопчина ще не визначився з професією.

Були випадки, коли шахраї хотіли нажитися на чужому горі та створили фейкові сторінки, які буцімто веде В’ячеслав. Не підписуйтеся на такі провокації, ось справжня сторінка хлопця в інстаграмі @_slava_yalov_.

А ще В’ячеслав планує відкрити свій власний фонд допомоги:

Мій фонд має допомогти, переселенцям, дітям, людям, які теж втратили житло і потребують допомоги. Назву моєму фонду підказало моє прізвище: Ялов – “Я love Ukraine”. Ми з дітьми їздили до сиротинця, допомагали дітям, і молодша Олівія підійшла і сказала: “Слава, ми маємо ще приїхати і допомогти цим дітям”. Мені дуже приємно, що мої діти такі, що вони хочуть допомагати іншим, хоча розуміють, що й самі в скрутній ситуації.

Поки що хлопець мріє є про один бізнес: 

Хочу з другом зробити кафе, починаємо думати, як все зробити, щоб людей багато приходило. Мають бути якісь тістечка, кава, щоб не гірчила. Я з дванадцяти років працюю, завжди думав, що зробити, щоб кудись підійматися, розвиватися. Ми з дитинства з подружкою якісь проєкти робили, тендери вигравали ЮНІСЕФ. Сиділи в моїй кімнаті, схеми малювали. Багато мріяли.

Звісно, дітки щодня згадують свою маму:

Мама була дуже яскрава. Дома завжди було чисто, мама дуже смачно готувала. Завжди щось випікала. Ми допомагали іншим. Мама нас цього навчила. Мені дуже її не вистачає.

В’ячеслав безмежно вдячний всім побратимам, які допомогли йому у таку скрутну хвилину: 

Я хочу всім подякувати. З вашою підтримкою, з вашою допомогою, я бачу, що я не сам, я бачу що в нас все вийде. Ми українці дуже сильні, дуже цілеспрямовані. Ми завжди будемо одне за одного. Хочу своє житло. І Перемоги. Також хочу підготувати дітей до школи. Я думаю, все мені вдасться. І всі мої мрії будуть обов’язково здійснюватися. Слава Україні!

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Джерело

Leave a Comment