Рак – надто висока ціна, щоб за його допомогою вирішувати проблеми, з якими можна було б упоратися, змінивши деякі вироблені життєві правила.

Сумно, але найчастіше наукові дослідження стосуються більше того, як психологічно підтримати людину, яка зіткнулася з серйозним захворюванням, ніж не допустити, запобігти.

Психосоматика раку

Зараз дивлюся досить легкий, але з глибоким змістом серіал «257 причин, щоб жити», про дівчину, яка переживає рак. І у фільмі добре показано, так само як і на практиці очевидно, що є кореляція, що Рак – це хвороба зручних людей. Знову повертаються до теми співзалежності, якою я глибоко займаюся і її досліджую і можу підтвердити, що ті, хто в мене були на Консультаціях і боролися з раком різних локацій, у всіх них компенсаторна стратегія співзалежність була встановлена ​​за опитувальниками і тестами, і, звичайно, за способом жити.

У моїй особистій історії, мама мого батька померла від раку грудей, і брат моєї мами від раку легенів, і профіль таких людей мені видно не лише збоку, а й глибоко.

Так само,  в більшості випадків, люди, які захворіли на рак і з поганою динамікою — це ті, хто пережив у своєму житті якусь серйозну психотравмувальну подію,  але, хоч і тофталогія, не пережили її, а в ній зависли, з головним сенсом «відмова від боротьби і застиглі і емоції, що роз’їдають зсередини»

Звичайно, сильний емоційний дистрес (тривалий стрес, руйнівний, що виснажує психіку) призводить до придушення імунної системи, тим самим збільшуючи сприйнятливість організму до захворювань. Ракові клітини є в кожному організмі, але активуються вони тільки в тих організмах, де запускається самоліквідація цього організму , якщо дивитися смисли.

Звичайно у раку є генетична схильність, але це схильність більше не фізіологічна,  а саме схильність через навчання біологічного реагування та психологічного сприйняття цього життя з самого моменту народження .

Активується чи не активується у вас ця бомба уповільненої дії у вашому житті, залежить від того, наскільки ви навчитеся справлятися з різними завданнями цього життя та опрацюєте безпорадність у різних сферах життя, де у ваших предків вона була.

Звичайно, якщо ви вже захворіли, традиційна медицина потрібна!

Психологічна робота тут ще важливіша:

• рани переможців гояться швидше , і важлива психологічна робота з відносинами до хвороби та життя
• важливо все ж таки зрозуміти глибинні причини вашого захворювання , саме ваші індивідуальні та їх опрацювати, щоб не було подальшого руйнування і з’явився шанс на довге життя. Важливо усвідомити саме ваш сценарій та його перебудувати на сценарій здорового та довгого життя.

Три «провісники» раку

• Глибоке й інтенсивне переживання втрати  (не обов’язково людини, а й, наприклад, роботи, високого соціального статусу, житла, надії те що, що хтось полюбить і глибоко засіла образа на значну постать) яке іноді триває роками.
• Канцерофобія.  Надмірна боязнь захворіти на рак нерідко виникає у тих, хто якийсь час перебував у близькому контакті з людьми, які страждали від онкологічних або інших важких захворювань, що призвели до смертельного результату. Постійні гнітючі спогади формують у людини програму страху.
• Втрата сенсу життя.  Уявлення людини про світ і собі незмінно зазнають змін під впливом життєвих обставин. Якщо глибокі образи, розчарування, невдоволення собою та оточуючими починають постійно циркулювати у свідомості людини, імунні клітини організму слабшають.

Не такий страшний стрес, як «втеча» замість «боротьби»

Згадаймо про те, що таке по суті  співзалежність : життя життям іншої людини чи системи, невміння задовольняти свої потреби, відсутність розуміння себе та задоволеності. Звичайно, з таким сценарієм можливість запустити у собі саме це захворювання особливо висока.

Причина непередбачуваної поведінки раку пояснюється тим, що люди по-різному реагують на стресові ситуації. І ця індивідуальна реакція часто закладена якраз у глибинному сценарії, який сформувався ще у перші роки життя .

Психопортрети  «кандидатів» в онкологічні хворі та особливості співзалежності у дорослому віці з партнерами, дітьми, колегами та світом: 

• Негармонійні ранні стосунки з батьками:  відсутність емоційного контакту, довіри чи, навпаки, дуже близькі, залежні стосунки (зазвичай, з домінуючою матір’ю).
• Втрата психологічної опори у житті , що виражається у втрати важливих емоційних зв’язків. Як правило, це відбувається за 1-3 роки до виникнення захворювання. В результаті травма стає нестерпною і поступово призводить до психологічної дезадаптації – людина не може прийняти та пристосуватися до нових обставин життя. І це вказує на те, що в людини себе як опори та інших опор немає, як ми бачимо в співзалежності. Інша людина стає основою життя і втрата, звичайно ж, буде втратою життя, наприклад через рак.
• Типова реакція на життєві труднощі  – відмова від боротьби, обумовлена ​​переживанням почуття безпорадності, зневірою у свої сили.
• Відчай, породжений якоюсь подією, що травмує  (горем, стресом), не знаходить виходу. Люди переживають його глибоко в душі, накопичуючи у собі біль, гнів та почуття ворожості. Внутрішня заборона демонстрацію емоцій не дозволяє їм відкрито висловлювати свою агресію. Також ми бачимо тут особливості саме співзалежного/контрзалежність сценарію, де люди уникають конфліктних ситуацій, пригнічують і ховають свої емоції, терплять постійно. Задля того, щоб «все було тихо, мирно», вони готові регулярно жертвувати своїми потребами та інтересами.
• Схильність до песимістичних оцінок життєвих подій . Регулярне переживання почуття безнадійності та втрати інтересу до життя (схильність до депресивних реакцій). Високий рівень тривожності, неможливість розслабитися і бачити перспективи свого життя не дають людині пристосуватися до нових життєвих умов. Насилу приймають підтримку з боку – допомога оточуючих і навіть близьких людей сприймається ними як підтвердження своєї слабкості і нікчемності. Наявність стійких поведінкових стереотипів (наприклад: “Зі своїми проблемами я повинен справлятися сам”; “Я не можу просити про допомогу, тому що це соромно і непристойно”; “З виходом на пенсію я нікому не буду потрібен”; “Мені у всьому не щастить, мабуть, доля у мене така…» і т.п.).

Психологічна профілактика раку

Кожен прийшов у цей світ, щоб розкрити себе та прожити максимально відкрито та активно саме своє багатогранне життя, розвиваючись та долаючи різні життєві уроки.

Часто хвороба приходить як Вчитель та помічник, і у вас є два шляхи:

• здатися і вмирати, далі розвиваючи у собі біль та страждання
• вирішити стати здоровим та навчиться опрацьовувати свої стреси, травми. Вчиться шукати саме свій шлях та переставати бути зручними для інших.

Рак – надто висока ціна, щоб за його допомогою вирішувати проблеми , з якими можна було б упоратися, змінивши деякі вироблені життєві правила.

Нерідко з діагнозом «рак» стикаються люди, які були дуже активні, часто не туди, а під егідою якихось потужних нада, а потім, через життєві обставини, що змінилися, залишилися за бортом і почали згасати.

У таких випадках хвороба може стати поворотним моментом у житті. Людина починає сприймати онкологічне захворювання як наданий долею вибір: або померти, або змінитись, щоб піти іншим шляхом… до життя, саме свого…

Людство та любов – це не співзалежність та жертви, це зовсім інша історія.

Це історія про те, що ви змогли прийняти та полюбити себе в практиці життя і дозволили собі бути щасливими та йти свій шлях і з цього стану ви любите цей світ та робите щось для інших!