Пропонуємо вам кілька порад, як співіснувати з медициною, щоб довше пожити і менше зазнавати нещасть від хвороб від геніального хірурга Миколи Амосова.

1. Не сподівайтесь, що лікарі зроблять вас здоровим. Вони можуть врятувати життя, навіть вилікувати хворобу, але лише підведуть до старту, а далі – щоб жити надійно – покладайтеся на себе. Я ніяк не применшую могутність медицини, оскільки служу їй усе життя. Але також знаю толк у здоров’ї — теоретично і практично. З цього приводу похвалюся: вже півтора роки проводжу експеримент на собі — три години фізкультури з гантелями та біг.

2. Лікарі лікують хвороби, а здоров’я потрібно добувати тренуванням. Тому що здоров’я — це резервні потужності органів, усієї нашої фізіології. Вони необхідні, щоб підтримувати нормальні функціональні показники — у спокої та при навантаженнях — фізичних і психічних, а також щоб не захворіти, а захворівши, наскільки можна — не померти. Наприклад, щоб кров’яний тиск і пульс не підвищувалися більше ніж у півтора рази під час вправ або бігу, а неминуча задишка швидко заспокоювалася. Щоб не боятися протягу, а застуди швидко проходили без ліків самі собою. І взагалі, щоб добре працювалося, спалося, «їлося та пилося».
Так ось: ці «потужності» ліками не видобуваються, лише тренуванням, вправами, навантаженнями. І — роботою, терпінням до холоду, спеки, голоду, втоми.

3. Що таке хвороби, відчуває кожен: прикрі розлад різних функцій, що заважає відчувати щастя і навіть жити. Причини також відомі: зовнішні «шкідливості» (інфекція, екологія, суспільні потрясіння), власна нерозумна поведінка. Іноді – вроджені дефекти.
Стверджую: природа людини міцна. Принаймні у більшості людей. Щоправда, дрібні хвороби неминучі, але найсерйозніші найчастіше — від нерозумності способу життя: зниження резервів внаслідок детренованості. Зовнішні умови, бідність, стреси на другому місці.

4. Тренування резервів має бути розумним. Це означає поступова, але завзята. Наприклад, у вправах, бігу або навіть ходьбі щодня можна додавати від 3 до 5% від досягнутого рівня, у сенсі числа рухів, швидкості та відстаней, причому залежно від віку та надійності вихідного здоров’я. Це ж стосується загартовування, загоряння, навіть роботи.
Якщо сказати про сутність тренування — це режим обмежень і навантажень (РОН, як тепер люблять скорочувати). Це мій коник. Втім, нічого оригінального я не вигадав.

Три головні пункти.

Перший — їжа з мінімумом жирів, 300 г овочів та фруктів щодня, і щоб вага дорівнювала цифрі: зростання мінус 100 кілограм.

Другий – фізкультура. Тут справа складніша. Вона всім потрібна, а дітям і людям похилого віку — особливо.
Оскільки тепер на роботі майже ніхто фізично не напружується, то, за ідеєю, для пристойного здоров’я потрібно займатися щогодини кожному. Але немає для цього характеру нормальна людина. Тому хоча б 20-30 хвилин гімнастики, це приблизно 1000 рухів, краще з гантелями по 2-5 кг. Раджу вправлятися перед телевізором, коли «Новини» показують час економити. Як додавання до фізкультури бажано виділяти ділянку для ходьби, по дорозі на роботу та назад, по одному кілометру. Корисно, і нерви зберігає з огляду на поганий транспорт. Про біг підтюпцем я вже не говорю — не реально. Але – корисно.

Третій пункт, мабуть, найважчий: управління психікою. «Вчіться панувати собою». Але ох як це важко! Рецептів багато, аж до медитації, описувати не буду. Сам користуюся простим прийомом: коли велике напруження і виділилося багато адреналіну, фіксую увагу на рідкісному ритмічному диханні і намагаюся розслабити м’язи. Найкраще б у такі моменти — зробити енергійну гімнастику, але обстановка зазвичай не дозволяє. Але все одно, щойно дозволить — працюйте. Надлишок адреналіну спалюється при фізкультурі, і таким шляхом судини та органи рятуються від спазмів. У тварин стреси вирішуються втечею чи бійкою, а людині це не дозволено.

Якщо ти молодий – до 60! — і симптомів від органів немає, то не слід за найменшого нездужання бігти до поліклініки. Як уже казав, наші лікарі не довіряють природі, націлені на ліки та спокій.
Бійтеся потрапити до них у полон! Знайдуть хвороби та переконають: «Відпочивати та лікуватися!»

В організмі є потужні захисні сили – імунна система, механізми компенсації. Вони спрацюють, треба дати трохи часу. Майте на увазі, що більшість легких хвороб проходять самі, докторські зілля тільки супроводжують природне одужання. Вам кажуть: «Вилікували!», а ви й вірите: «Гарний лікар!»

Якщо вже пощастило потрапити до хорошого лікаря, бережіть його, даремно не турбуйте. Пам’ятайте, що лікар це більше, ніж просто фахівець. Це не сантехнік. Вказівки лікаря виконуйте в міру вашого розуміння. І не вимагайте від нього зайвих ліків, про які довідалися від сусідок.

Повторюся: ліків треба пити менше. Наприклад, тепер у моду увійшли крапельниці, вже не лише у лікарні, а й вдома. Так ось: дурниці це, мода. Одна річ — у реанімації потрібна «важка артилерія», інша — вдома. Різні свідчення.
Що сказати на закінчення? Щоб бути здоровим, потрібна сила вдачі.

Як слабкій людині знайти оптимум поведінки у трикутнику між хворобами, лікарями та вправами? Моя порада: вибирати останнє – вправи та обмеження. Принаймні намагатися. Повірте – окупиться! Втім, кожен господар своєї долі. І здоров’я.

5. Цікаве питання. Чому люди так часто хворіють?
Думаю, що 90% людей, якби вони дотримувалися правильного способу життя, були б здоровими. Але, на жаль, режим потребує напруження волі. А сили волі в людини мало …
Сучасне офіційне лікування здійснюється методом «Підбору-Перебору» (!) гіпотензивних засобів, яких не один десяток, і які потім треба приймати всю (!)

6. І ще. У світі багато, дуже багато поганих лікарів. Не можу взагалі заявити: «всі лікарі погані». Багато хороших, але й поганих теж. Докази? Запитайте, що читають і що вміють. Читають — із практиків — одиниці. Вміють – більш-менш – лікарі хірургічного профілю. Тому що їм без рукоділля просто не можна лікувати. Терапевти щиро вважають, що їм нічого не потрібно вміти – ні аналіз зробити, ні на рентгені подивитися, ні плевру пункутувати. Є, мовляв, для цього вузькі спеціалісти. А ми, мовляв, спільні лікарі. Ось так.

І під кінець. Є багато помилок у медичній науці. Часто це залежить від неправильної оцінки статистичних даних. Наприклад, на вашу думку, в чому причина «розростання», «збільшення» раку?

У світі немає особливого збільшення кількості ракових хворих (крім раку легень). Більше того, випадки захворювання на рак шлунка навіть зменшилися. Як посідав рак друге чи третє місце у причинах смертності — так і посідає. Але мало хто враховує, що тривалість життя за останні півстоліття зросла, а на рак найчастіше хворіють люди старшого віку.